Портрет эпохи

Теодор Драйзер (1871–1945) – відомий американський письменник і громадський діяч, чиїми творами вже понад сто років захоплюються читачі в усьому світі. «Фінансист» (1912) – перший роман циклу «Трилогія бажання», в основу якого покладено історію життя американського мільйонера Чарлза Йєркса. Головний герой роману – Френк Ковпервуд – з дитинства зрозумів, що «хазяями життя» в Америці можуть стати тільки дуже заможні люди. Він починає біржові спекуляції, але «сильні світу сього» ще не вважають Ковпервуда своїм, тому його судять за порушення закону, і він потрапляє до в’язниці. Вийшовши з тюрми, герой надолужує втрачене, знов починає спекулювати на біржі і використовує свій шанс заробити дуже багато грошей на банківській кризі. Тепер він почувається справжнім переможцем.

Теодор Драйзер (1871–1945) – відомий американський письменник і громадський діяч, чиїми творами вже понад сто років захоплюються читачі в усьому світі. «Фінансист» (1912) – перший роман циклу «Трилогія бажання», в основу якого покладено історію життя американського мільйонера Чарлза Йєркса. Головний герой роману – Френк Ковпервуд – з дитинства зрозумів, що «хазяями життя» в Америці можуть стати тільки дуже заможні люди. Він починає біржові спекуляції, але «сильні світу сього» ще не вважають Ковпервуда своїм, тому його судять за порушення закону, і він потрапляє до в’язниці. Вийшовши з тюрми, герой надолужує втрачене, знов починає спекулювати на біржі і використовує свій шанс заробити дуже багато грошей на банківській кризі. Тепер він почувається справжнім переможцем.

Імперія під назвою Радянський Союз тріщить по швах. Пристаркувате керівництво величезної країни не в змозі виробити нову ідеологію державного управління, а кожна з республік не хоче жити по-старому. Отож задля відвернення уваги людей від внутрішніх проблем проводиться політика агресивних нападок на країни з іншим світоглядом, так звана «інтернаціональна допомога». Наприклад – «братньому афганському народові»… Але це не рятує, все одно потрібно щось міняти! Тому керівництво КПРС висунуло зі своїх лав наймолодшого, але при цьому найбездарнішого керманича, який не в змозі був управляти навіть колгоспом. У підсумку під його керівництвом процес руйнації СРСР значно прискорився. Країну розривало від аварій, конфліктів і катастроф… Усе це маскувалося красивими словами «Перебудова», «Гласність» і «Нове мислення». В Україні ж відбулася студентська Революція на граніті 1990 року як генеральна репетиція майбутніх Майданів…

Видання містить твори з другої збірки прози М. Хвильового (1893–1933) «Осінь». Його персонажі долають тяжкий шлях вибору, стикаються з тією межею, яку ніколи не можна переступати. У душі головного героя новели «Я (Романтика)» відбувається боротьба між добром і злом, гуманізмом і фанатизмом. Він – «чекіст, але і людина», «м’ятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини – матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине. У повісті «Санаторійна зона» зображено пореволюційне суспільство. Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», вони відчувають власну несумісність із добою, прірву між ідеалами й дійсністю та лікуються від найрізноманітніших душевних хвороб. Зло, заподіяне головним персонажем повісті задля високої ідеї, знищило його власні життєві сили та врешті призвело до самогубства. Комуністичні ідеали героїв цієї збірки зруйновані, долі вчорашніх романтиків революції понівечені.

«Вальдшнепи» – незакінчений роман Миколи Хвильового (справжнє ім’я Микола Фітільов; 1893–1933), у якому письменник осмислює наслідки революційних перетворень в Україні та зачіпає тему її національного відродження. Персонажі твору розчаровані в комуністичній партії та нещодавній революції, прагнуть нових ідеалів. Вони постійно полемізують, дошукуються відповідей на найгостріші суспільно-політичні питання доби в «заштатному городку» на дачі. Головний герой роману без докорів сумління «виконував свої обов’язки перед революцією», а тепер намагається позбутися колишньої «великої ідеї». До збірки також увійшли новели «Ревізор», «Злочин», сатирична повість «Іван Іванович», у якій висвітлюються патологічні процеси, що сталися із суспільством у збільшовиченій Україні в часи непу, й порушується питання щодо оманливості особистостей, які претендували на звання господарів нового життя, та інші твори.

До видання увійшли твори М. Хвильового (1893–1933) останніх років його життя. Панівним у тогочасній літературі був метод соцреалізму. Проте твори Хвильового мають ледь помітні прояви сатири та дошкульної іронії, подекуди й елементи психологічних конфліктів. Герой оповідання «Щасливий секретар» – справжній служитель партії, він не має ні батьківського, ні родинного почуття, однак щасливий. У творі «Останній день» письменник вирішив показати, що навіть із персонажа-робота, бездушного автомата, можна до певної міри зробити «живу» людину. До голосу майстра слова, який збирався вивести українську літературу на європейський шлях, тоді вже ніхто не дослухався…

Анна Корецька та Софія Ружинська – жінки енергійні, сильні й заможні. Вони тримають у своїх тендітних руках і власну долю, і власні можливості, і власні статки. Відомо, що поведінка русинських аристократок вирізняла їх з-поміж представниць інших народів Європи: пані на українських теренах мали набагато більші свободи і права, які гарантував їм Литовський статут. Однак вони ще й розділяли обов’язки порівну із чоловіком, а часто виступали і чільницями роду. Але героїні цього роману живуть не лише повинностями чи господарськими турботами, найголовніша їхня рушійна сила – сильні почуття. Часом вони навіть сильніші понад усе. Тож перед читачем новий «раунд» протистояння двох енергійних жінок і… нові пригоди у дусі романів славнозвісного Дюма. Хоча, гадаємо, великому французові і на думку не могли спасти такі пристрасті, дуелі і… справжнє рукотворне ЗОЛОТО.

Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року… Книга содержит нецензурную брань

Живий, легкий та одночасно глибокий роман про події початку ХVІІ століття – «У вогні плавильника. Срібло» – заснований на історичних фактах. Ці часи не так часто згадують у літературі, як і всю історію Речі Посполитої та Великого князівства Литовського (яке має дуже мало спільного із теперішньою Литвою, більша і панівна частина населення – то були русини, тобто предки теперішніх українців та білорусів). Історія Самійла Корецького, яку розповідає авторка, то майже Дюма! Увагу читача міцно тримає головна битва, головна інтрига роману – ворожнеча двох неймовірних жінок, реальних княгинь Анни Корецької та Софії Ружинської. Ця битва – суто жорстокі, середньовічні діяння: напади, отруєння, знищення цілих сіл і міст, зневага до правосуддя та верховної влади. Усе це на тлі релігійного протистояння католиків, православних, уніатів… і зовсім не священницьких пристрастей.

Смерть товариша Сталіна обернулася потеплінням суспільного клімату в усьому СРСР загалом та в Українській РСР зокрема: змінилися методи роботи каральних органів, на всіх рівнях влади з’явилися нові – принаймні ззовні більш привабливі обличчя, була реформована, а згодом і трансформована система ГУЛАГу, із таборів та заслань почали повертатися люди. У повітрі ширяв дух призабутого вільнодумства… Водночас вкрай загострилося протистояння з капіталістичними країнами, а Угорська революція 1956 року продемонструвала небезпечні суперечки в соцтаборі. Не дивно, що на небачений приплив ентузіазму від початку Космічної ери наклалося жахіття техногенної катастрофи в столиці УРСР – Києві… Насамкінець, налякане невизначеністю наслідків «відлиги», радянське керівництво згорнуло її.