Книги автора: Андрей Юрьевич Курков

«Мельчаем мы, дамы и господа, мельчаем с ужасающей скоростью. То ли было дело раньше. Если стройка – то стройка века, если враг – то враг народа! А сейчас? Я не говорю о том, что цифра 46 миллионов (это вроде как нас с вами 46 миллионов) очевидно вводит в заблуждение. Сколько раз я ни выходил на улицу, притом в самые людные места, там оглядывался, и становилось грустно…»

«Киев наверняка таит тысячи или десятки тысяч тайн. Некоторые иногда раскрываются. Иногда благодаря архивам, иногда благодаря энтузиастам-краеведам. Тайны, конечно, бывают разными, разного калибра…»

«Я сижу в итальянском ресторанчике в лондонском аэропорту Хитроу. Ем овощной суп и жду рейса на Берлин. Я сюда еще прилечу дней через десять. И тогда наверняка услышу еще не раз жалобы англичан на иностранцев, заполонивших Объединенное Королевство Англии и Северной Ирландии…»

«На днях узнал я грустную новость: Министерство транспорта отменило экспресс Киев – Львов – Киев. Отменило как раз перед Львовским форумом. Нет, вы не подумайте, что кто-то в министерстве не любит книги…»

«Чем ближе подбирается к нам время свободного рынка земли, тем все больше закипает страстей. Все уже привыкли к тому, что бесконечная земельная война уже многие годы идет в Крыму. Но вот, кажется, земельная лихорадка захватила уже и обычно спокойную Житомирскую область…»

«Помните сакраментальное: «Граждане СССР имеют право на отдых»? Конечно, помните. Те, кто застали страну с самой гуманной в мире конституцией. Страна уже скоро 17 лет, как нас покинула, а право на отдых никто у нас не отбирал. И не отберет!..»

«Психиатр на этот вопрос ответит, скорее всего, однозначно и конкретно. Но мне пока психиатр для ответов на мои вопросы не нужен. Мне как-то особенно легко сейчас на душе, словно душе моей от роду лет шесть-семь и она, ничего вокруг не понимая, всему радуется…»

«Доброе утро и с новым снегом вас. И ничего, что сегодня – самое начало марта, самое начало весны. Снег все равно мокрый, а значит, скорее всего растает. На выезде с Кудрявского спуска на улицу Артема уже три недели продают нелегальные белые подснежники из Красной книги…»

«В мои святые отцовские обязанности входит по вечерам рассказывание детям сказок. Это, конечно, если я дома. Старший сын всегда заказывает «что-нибудь страшное», а дочка – «что-нибудь смешное». Младшему сыну все равно: он готов и страшное, и смешное слушать, а мне приходится каждый раз импровизировать так, чтобы моим маленьким слушателям перед сном то страшно, то смешно было…»

21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали і навіть припустити не могли, чим їм доведеться там займатися. Вони довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе. Вони були молоді й самовпевнені. І поки вони сиділи за столом і очікували на «шенгенську північ», далеко від Пієнагаліса до шлагбаума, який перекриває дорогу на литовсько-польському кордоні, підійшов старий з дерев’яною ногою, який знав Європу як свої п’ять пальців. Він дочекався півночі і, як тільки прикордонники підняли назавжди смугастий шлагбаум, став першим литовцем, який перейшов кордон без пред’явлення паспорта. Перед ним теж лежала далека дорога, а в схованці його дерев’яної ноги вирушили в подорож разом зі своїм власником шість його паспортів. І все на одне ім’я – Кукутіс…

Книга продовжує розпочату автором у романі «Пікнік на льоду» розповідь про долю журналіста Віктора Золотарьова. Рятуючись від смерті в Антарктиді або беручи участь у передвиборчій кампанії в Києві, переживаючи жахи «добровільного» чеченського полону, він усвідомлює справедливість народженого самим життям Закону равлика: без власного будиночка, даху, ти, як равлик без мушлі, – безпорадний слимак. І будь-хто, мимохідь, може просто тебе розчавити «носаком модної тупоносої туфлі»…

Головний герой роману «Пікнік на льоду» – журналіст Віктор Золотарьов – отримує незвичайне завдання від однієї провідної газети: писати некрологи про відомих впливових людей, які… поки ще живі. Поступово він розуміє, що став учасником серйозної гри якихось тіньових структур, вийти з якої живим практично неможливо…

До книги увійшли два гостросюжетних романи Андрія Куркова. У першому – «Приятель небіжчика» – головний герой шукає найманого вбивцю, щоб замовити… власне вбивство. Здавалося б, усе передбачено. Та наслідки його рішення виявилися драматичними і несподіваними (а інакше у Куркова й не буває). Другий роман – «Не приведи мене в Кенгаракс» – містичний трилер. Його герой, студент, наймається супроводжувати таємничий вантаж, за яким починається справжнє полювання…

Ранньою весною 1919 року у Самсона Колечка під час вуличного погрому козаки зарубали батька, йому самому відтяли вухо. У Києві заворушення, місто знову захоплене більшовиками, але вони майже не контролюють ситуацію. Городян грабують справжні і фальшиві червоноармійці, по околицях Києва раз по разу господарюють банди всіляких отаманів – Зеленого, Григор'єва, Струка… Виживати стає все складніше. За збігом дивних обставин – завдяки письмовому столу покійного батька – Самсона Колечка беруть на службу до міліції. Ця справа для нього абсолютно нова, проте він одразу, починає розслідувати злочини – ті, що здійснюють червоноармійці, які в нього оселилися. Розслідування Самсона призводять до абсолютно непередбачуваних наслідків…

…У селі Мала Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише двоє – пенсіонер сорока дев’яти років Сергій Сергійович і його колишній однокласник Пашка. І вони, м­аючи абсолютно протилежні погляди на життя, зм­ушені м­иритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого – сепаратисти. Головна турбота Сергійовича – як і куди з настанням­ весни відвезти подалі від війни своїх бджіл – всі шість вуликів. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом­ у м­еду не було присм­аку війни. Зібравшись у дорогу, бджоляр і сам­ поки не уявляє, які випробування чекають на нього і на його бджіл. Після не зовсім­ вдалої зупинки біля Запоріжжя він вирішує їхати з бджолам­и до Крим­у, до татарина, з якимпознайом­ився понад двадцять років том­у на з’їзді бджолярів. Він навіть уявити собі не м­оже, що літо, проведене в Крим­у, навчить його не довіряти не тільки людям­, а й власним­ бджолам­.

…Від чого залежить майбутнє країни? Ви, напевно, думаєте, що від валютно-золотих резервів? Може, й так. Але у автора «Нічного молочника» А. Куркова є й інша версія. Одна з героїнь його роману щоранку їздить з передмістя до Києва, щоб за гроші здати грудне молоко. Один аптекар за свої фармацевтичні експерименти розплачується життям. Один політик будує у себе на дачі церкву, щоб усамітнюватися в ній з Богом і з пляшкою «Хеннессі». І від усіх трьох залежить майбутнє України. Тільки от невідомо: чи всім сподобається таке майбутнє?

До цієї книжки увійшли два різдвяні оповідання Андрія Куркова – «Різдвяний сюрприз» та «Моя улюблена різниця» – і великий роман «Шенгенська історія». …21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали, чим їм доведеться там займатися, і навіть припустити цього не могли, проте довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе…

До цієї книжки увійшли твори всесвітньо відомого письменника Андрія Куркова, які пов’язані однією темою – війною. «Щоденник Майдану та війни» – особистий щоденник автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки. А у романі «Сірі бджоли» розповідається про життя пенсіонера сорока дев’яти років Сергій Сергійовича, який живе у селі Мала Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. Головна його турбота – як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни…

До рук головного героя гостросюжетного роману Андрія Куркова «Добрий ангел смерті» Миколи Сотникова потрапляють якісь таємничі документи. Ховаючись від людей, які будь-що хочуть їми заволодіти, він вирушає в подорож до Каспійського моря. Поїздка виявляється дуже ризикованою і кардинально змінює життя героя.

До цієї веселої, з кумедними малюнками книжки відомого українського письменника Андрія Куркова увійшли три казки. «Василько і Миколка» – зворушлива історія про маленького хлопчика Василька, який потрапив до лікарні, та про його дружбу з Миколкою; про те, як вони врятували старі іграшки, які викинула нянечка, полагодили й повернули їх у лікарню. «Велика повітроплавна подорож» розповість про карколомні пригоди учнів повітроплавної школи – кошеня Васька Утюгова та його вірного друга цуценя Рижика. А з казки «Пригоди пустомеликів та інші історії» маленькі читачі дізнаються, хто такі пустомелики і чому вони найбільше у світі полюбляють верзти усілякі веселі нісенітниці. У форматі PDF A4 збережений видавничий макет.