В оточенні психопатів, або Як уникнути маніпуляцій з боку інших

В оточеннi психопатiв, або Як уникнути манiпуляцiй з боку iнших
Томас Ерiксон

Шведський журналiст i письменник, психолог iз соцiальних комунiкацiй Томас Ерiксон (нар. 1965) став усесвiтньо вiдомим пiсля виходу книги «В оточеннi iдiотiв». Автор винайшов свою модель подiлу людей на психологiчнi типи, на чотири кольори за логiкою поведiнки i темпераментом.

Проте е люди, яких не можна вiднести до жодного типу. Йдеться про психопатiв, з якими потрiбно поводитися вкрай обережно.

Нова книга Томаса Ерiксона дае вiдповiдi на питання: що твориться в головi психопата i чим вiн вiдрiзняеться вiд iнших людей; як «вирахувати» психопата; як захиститися вiд його манiпуляцiй?

Звичайно, не кожен психопат е божевiльним серiйним убивцею. Але бiльшiсть з них – серед нас: у вашому районi, на роботi або навiть у вашiй родинi. Настав час раз i назавжди дiзнатися, як вони манiпулюють вами, – поки не стало надто пiзно!

Томас Ерiксон

В оточеннi психопатiв, або Як уникнути манiпуляцiй з боку iнших

Вступ

Уявiть собi, що перед вами сiдае неймовiрно приваблива особа (жiнка чи чоловiк – вiдповiдно до ваших смакiв) i з захопленням промовляе: «Ви – найпрекраснiша людина, яка менi коли-небудь зустрiчалася!» Ви одразу вiдчуваете, що це – не жарт, що ця людина насправдi мае саме це на увазi. Вiн (або вона) розпитуе вас про вас самих – хоче знати практично все. Ця людина взагалi не говорить про себе, а поводиться так, нiби окрiм вас двох у кiмнатi нема геть нiкого iншого. Вона зосереджуеться на вас як на людинi й робить так, що ви почуваетеся краще, нiж будь-коли у своему життi. Ця особа показуе свое захоплення вами, каже вам лише приемнi речi й висловлюе почуття, якi ви хотiли почути вiд когось усе свое життя. Здаеться, що вона розумiе, хто ви, як вам зараз живеться, що вам подобаеться, а що – нi. Здаеться, ви нарештi знайшли свою половинку. Якимсь незрозумiлим чином у вашому серцi починають вирувати переживання, яких ви нiколи ранiше не вiдчували.

Чи можете уявити собi таку ситуацiю? Можете вiдчути це всерединi себе? Хiба не було би це направду приемним чудом?

Тепер перейдемо до питання: чи можете ви подивитися в дзеркало i чесно сказати, що така ситуацiя на вас нiяк не вплине? Ви вважаете, що не «поведетеся» на такi романтичнi трюки i одразу почнете щось пiдозрювати, будете чiтко розумiти, що ця людина насправдi домагаеться чогось зовсiм iншого? Якщо iдеться не про ваше тiло, то, напевно, про вашi грошi.

Добре подумайте перед тим, як вiдповiсти. Тому що, якщо ви нiколи не бували в подiбнiй ситуацii, то не побачите небезпеки. Ця людина розповiсть вам своi секрети, i вiн (або вона) змусить вас розкрити iй вашi. Ви вiдповiсте на всi питання цiеi зацiкавленоi особи, едина мета якоi – дiзнатися про вас якомога бiльше.

Кiлька рокiв тому я написав книгу «В оточеннi iдiотiв, або як зрозумiти тих, кого неможливо зрозумiти». Вона стосувалася основних аспектiв мови DISA (акронiм авторського пiдходу до визначення типiв особистостi за кольорами. – Прим. перекладача), одного з найбiльш поширених способiв опису людського спiлкування та вiдмiнностей мiж нашими рiзними формами поведiнки. Книга стала справжнiм успiхом, чого я насправдi навiть i не очiкував. Я думаю, що рiч у тому, що е багато людей, таких, як i я, захоплених поведiнкою, звичайно, iнших, але передусiм, i своею власною. І ви повиннi це визнати: я – цiкава людина! Принаймнi для себе самого.

Подiл, який я використовую в цiй книзi, як i в попереднiй, заснований на дослiдженнi Вiльяма Моултона Марстона й складаеться з чотирьох основних категорiй, представлених кольорами, якi використовуються як педагогiчний прийом для лiпшого запам’ятовування. Поведiнка бувае червоного, жовтого, зеленого i синього кольорiв. ЧЕРВОНИЙ позначае домiнантне ставлення, ЖОВТИЙ – натхнення, ЗЕЛЕНИЙ – стабiльнiсть, а СИНІЙ вказуе на аналiтичнi здiбностi.

У наступних роздiлах я проведу для вас оглядову екскурсiю основними практичними значеннями цих кольорiв. Цей iнструмент можна використовувати для того, щоб дiзнатися, як працюють люди, але, вiн, вочевидь, не дае вiдповiдей на усi питання.

Люди справдi занадто складнi, щоб iх можна було вичерпно, повнiстю описати, але що бiльше ви знаете й розумiете, то легше вам помiтити вiдмiнностi мiж людьми, якi, попри все, дiйсно iснують. Метод збирае до купи, можливо, 80 вiдсоткiв всiеi головоломки. Це, звiсно, багато, але все ж далеко не означае стовiдсотковоi впевненостi. Існують iншi аспекти, на якi слiд звернути увагу: гендерний розрiз проблематики, вiк, культурнi вiдмiнностi, мотивацiйнi чинники, iнтелект, зацiкавленостi людей, досвiд усiх видiв; людина на роботi новачок чи досвiдчений «ветеран» якоiсь справи; мiсце, яке ви займаете за вiком серед своiх братiв чи сестер, та багато iнших аспектiв. Щоб спростити, використаемо метафору головоломки-пазла: у нiй дуже багато рiзних частинок.

ТЕПЕР ПЕРЕЙДЕМО ДО ПРОБЛЕМИ

З часом було доведено, що деякi люди вирiшують використовувати запропонований мною iнструментарiй геть хибним чином. А це нiколи не було моiм намiром. Ось чому тепер я хочу вас насторожити проти цих осiб. Дуже поширене питання, яке менi ставили стосовно попередньоi книги про iдiотiв: чи може людина мати всi кольори? «Я маю трохи кожного кольору», – кажуть деякi читачi в довгому списку отриманих мною електронних листiв. Звiсно, люди можуть вiдчувати щось подiбне. Інодi я реагую, як ЧЕРВОНИЙ, часто як ЖОВТИЙ i ЗЕЛЕНИЙ, але iнодi я, звичайно ж, СИНІЙ. Насправдi вiдповiдь на це питання досить проста: у всiх нас е можливiсть використовувати поведiнку, яку ми хочемо, тому що ми – розумнi iстоти, якi здатнi самостiйно мислити. В мiру того, як особистий iнстинкт посилюеться, ЖОВТА людина знае, коли настав час закрити рота й вiдкрити вуха. А ЗЕЛЕНА людина може навчитися говорити те, що вона насправдi думае, вiд душi, навiть якщо це може призвести до конфлiктiв. Але, в основному, у поведiнцi переважають два кольори.

НЕПРИЄМНИЙ ДОСВІД

Приблизно за рiк пiсля публiкацii «В оточеннi iдiотiв» сталася дивна i неприемна подiя. В одному з унiверситетiв я читав лекцiю, пiсля якоi до мене пiдiйшов молодий чоловiк. Вiн став передi мною, просто обличчям до обличчя, вiдштовхуючи убiк майже усiх, хто хотiв до мене пiдiйти, щоби щось спитати. Вiн дивився на мене й говорив, що не впiзнае себе в жодному з кольорiв. Я запитав, що вiн мае на увазi, i вiн сказав, що нiчого з того, що я описав, йому не пiдходить. Вiн мав на увазi, що вiн – п’ятий колiр. Окрiм того, вiн хотiв дiзнатися бiльше про те, як найкраще пристосуватися до iнших кольорiв. Вiн хотiв знати, як цього можна досягти, i його формулювання також було цiкавим: вiн хотiв знати, як вiн може скористатися цими знаннями в найкращий спосiб.

Ну добре.

Вiд мене вiн отримав стандартну вiдповiдь, тому що я не мав жодноi можливостi почати аналiзувати його просто там, на мiсцi, в якому ми перебували, i коли вiн зрозумiв, що нiчого не отримуе на своi наполегливi запити, то вiдiйшов убiк. Проте не вийшов з аудиторii, але вiдступив на кiлька метрiв i весь час спостерiгав за мною, поки я пакував своi речi.

Просто дивився? Насправдi вiн безсоромно не вiдводив вiд мене свого в’iдливого погляду, напевно, хвилин з десять. Я бачив, як люди наближаються до нього, вiтаються з ним i посмiхаються. І вiн щоразу вiдповiдав посмiшкою. Хоча те, що вiн справдi робив, це щось iнше – вiн не посмiхався, а робив вигляд, що посмiхаеться. Його обличчя викривлялось дивною гримасою, свого роду iмiтацiею усмiшки. Деякi люди, яким вiн посмiхався, реагували здивовано, iз запитом в очах, проте iншi не помiчали нiчого дивного. І пiсля кожноi «посмiшки» спрямовував до мене свiй серйозний, зосереджений погляд. Це було дуже неприемно.

Що ж вiн дiйсно мав на увазi, коли запитував про те, як вiн може скористатися цими знаннями в найкращий спосiб?

Мене осяяло своерiдне прозрiння, i я збагнув, що цей молодик мав рацiю в одному: мова DISA дiйсно не покривае абсолютно усi випадки. Насправдi е частина людей, яку не можна класифiкувати. Це – неприемнi особи, з якими ми мусимо бути вкрай обережними. Ми всi чули розповiдi про майстрiв манiпуляцiй, спокусникiв, шахраiв. «Як вiн змiг мене так обдурити?» – зазвичай саме так звучить коментар жертв. «Чому я не помiтив, щоб вiн був шахраем?»

Справдi ж – чому? Тому що цi особи знають, як скерувати вашу власну поведiнку проти вас самих. Вони мають iнстинктивне розумiння того, як манiпулювати людиною i змусити ii робити практично геть усе. У принципi, вони можуть обдурити будь-кого, використовуючи те, що вони дiзналися про цю людину. Їхня мета завжди одна: отримати те, чого вони хочуть. По собi вони залишають лише безлад i хаос.

Отже, перед нами стоiть таке питання: якщо людина не мае власноi особистостi, але завжди лише вiддзеркалюе людину, що перед нею, то хто ж ця людина? Вона не е анi червоною, анi жовтою, нi зеленою, нi синьою. Тодi ця людина – усi кольори разом? Чи якийсь п’ятий колiр? Вiдповiдь – жоден iз цих варiантiв.

Ця людина е чимсь набагато гiршим, ii не можна класифiкувати за категорiями нормальних людей. Вона не мае власноi особистостi, бо лише iмiтуе те, що бачить, i виключно для власноi вигоди. Це свого роду хамелеон iз прихованими особистими мотивами та планами дiй, вiдомими лише йому самому.

І ми можемо бути впевненi, що цей план приносить користь виключно цiй людинi й нiкому iншому.

Я би сказав, що це радше людина взагалi без кольору, тому що той, хто не мае особистостi, хто завжди грае роль, не е по-справжньому повноцiнною особистiстю. Така людина – це скорiше тiнь, вiддзеркалення реальностi, але сама – нереальна. Це свого роду афера на двох ногах. Якщо ви бодай колись натрапляли на таку людину, то ви знаете, про що я говорю.

Проте ким насправдi е тi люди, про яких я веду мову?

Хто ж цi особи, що намагаються мавпувати iнших?

Якою може бути iхня мета?

ПРИКИДАТИСЯ ТАКИМИ, ЯК ВСІ

Якщо говорити простим текстом: вони – хижаки, замаскованi пiд людей. Чи звучить це драматично?

Причина дуже проста: все насправдi драматично.

Цi особи в кiнцевому пiдсумку завдають шкоди бiльшостi з тих, з ким вони контактують, i часто жертва навiть не знае, хто винуватий у нещастях, що з нею вiдбуваються.

Саме це, дорогий друже, психопати й роблять.

НА ЩАСТЯ, ВОНИ РОБЛЯТЬ ЦЕ У ВСІХ НА ВИДНОТІ

Психопати поширенi у суспiльствi, так само, як i будь-якi iншi люди. Вони проникають у компанii та органiзацii, виконують вiдносно мало реальноi роботи й лише в окремих випадках роблять якийсь корисний внесок. Вони рiдко самi просять у ресторанi рахунок, а коли iм доводиться платити, вони нiколи не мають при собi грошей. Зазвичай вони – манiпулятори й обманщики. Вони патологiчно брехливi – бiльшiсть з них бреше навiть тодi, коли немае на це причин. Вони можуть обдурити будь-кого та змусити повiрити iм, i все, що ви iм скаже, обертаеться проти вас. Часто вони е дуже популярними. Багатьом вони подобаються, люди зводять iх на п’едестал та ставляться до них з повагою.

«Як таке можливо?» – запитаете ви. Гарне питання. Чому нам подобаеться людина, яка е такою оманливою? «Не менi», – думаете ви одразу, – «я би зневажав таку персону з першоi секунди». Точно. Якщо б ви знали справжню сутнiсть такоi персони. Але ви ii не знаете – бо вона цього нiколи не виказуе. З невеличкою вдачею, можливо, вам пощастить з’ясувати це наприкiнцi. У кращому разi до того, як ви опинитеся на межi розорення, на руiнах своi колишнiх статкiв, втратите роботу чи зрозумiете, що iзолювали себе вiд усiх людей, яких ви називали колись друзями.

«Ану постривайте», – подумаете ви. – «Психопати – це ж серiйнi вбивцi та гвалтiвники. Бiльшiсть з цих скажених постатей сидить за гратами».

Якби ж усе справдi було так просто!

Правда, багато хто з них у в’язницi, тому що iм не вдалося контролювати своi iмпульси. Вони схильнi до насильства, а iнодi просто дуже недалекi. Коли вони бачать те, чого хочуть, вони йдуть i здобувають це, часто насильницьким шляхом, i такi дii одразу iх виказують. Проте бiльшiсть психопатiв все ж не сидить за гратами.

Найбiльш кмiтливi психопати переважно не вчиняють насильницьких злочинiв, тому вони на свободi, довкола нас. Це тi люди, якi без вагань скористаються будь-якими засобами, щоб отримати те, чого вони хочуть.

Гарантовано, вам вони у життi вже траплялися.

АЛЕ ЧИ СПРАВДІ МИ ОТОЧЕНІ НИМИ?

Назва «В оточеннi психопатiв» обрана навмисно, тому що iснуе набагато бiльше психопатiв, нiж, на мою думку, уявляе собi бiльшiсть людей. Я хочу показати, як ви можете впiзнати майстра манiпуляцiй, i я сподiваюсь, що зможете зрозумiти, як захистити себе, якщо натрапите на таку особу.

ЯКИМИ Є НАСЛІДКИ?

Отой молодик на моiй лекцii, чия дивакувата поведiнка не давала менi спокою протягом декiлькох мiсяцiв: той в’iдливий погляд, облудна посмiшка… Усе було якимсь дуже дивним. Що з ним сталося? Вiдповiдь я одержав зовсiм нещодавно. З рiзних причин я мав нещодавно можливiсть повернутися до того самого унiверситету. Я знайшов завiдувача кафедри, на якiй я читав лекцiю, i запитав в нього про цю молоду людину. Хто це був? Що завiдувач мiг менi про нього розповiсти?

Вiдповiдь, яку вiн дав менi, мене налякала.

Цей молодик привласнив бiля пiвмiльйона крон (майже 50 тисяч евро) з наукових фондiв i, зрештою, завкафедри змушений був повiдомити про це полiцiю.

Але перед тим, як цей молодик вкрав грошi, вiд нього завагiтнiли двi жiнки, що працювали з ним на тiй самiй кафедрi. Одноi вiн позбувся, звинувативши ii у сексуальних домаганнях, а iнша жiнка намагалася вчинити самогубство пiсля того, як iхня любовна афера скiнчилася (ця жiнка, до того ж, уже багато рокiв перебувала в шлюбi).

Двое працiвникiв змушенi були пiти на лiкарняний через стрес i вигоряння на роботi, – i все «завдяки» цьому молодиковi та його iнтригам, якi вiн почав плести у своiй робочiй групi.

Керiвник цiеi групи пiшов з роботи, i вiддiл занурився у справжнiй хаос. Нiхто не знав, що робити, вони забули про цiль роботи, тож ця група просто «пiшла на дно».

Проте цей молодик навчився усмiхатися. Вiн навчився виглядати як той хлопак-друзяка, якого усi люблять. Йому вдалося втриматися в унiверситетi майже два роки, поки його не звiльнили. Нiхто його нi в чому не пiдозрював. Вiн завжди мав на все пояснення. І винним завжди був хтось iнший.

Завiдувач кафедри тремтячим голосом сказав менi, що цього молодика звiльнили пiсля того, як вiн переконав полiцiю i прокурора, що економiчнi злочини вiн вчиняв за наказом завкафедри.

Пiсля тридцяти восьми рокiв вiдданоi працi в унiверситетi завiдувачу кафедри заледве вдалося уникнути судового розслiдування. Грошi, звичайно, зникли, i докази були настiльки розмитi, що нiчого не можна було вдiяти зi справжнiм шахраем.

Я запитав, куди ж пiшов той молодик. Завiдувач сказав менi, що вiн тiльки-но отримав нову роботу в ІТ-компанii. Тепер вiн керував проектом для великих iнвестицiй, якi мали би вивести цю компанiю на новi висоти.

Виявилося, що цей молодий чоловiк все ж навчився «використовувати знання найкращим чином».