Про гріхи і чесноти

Про грiхи i чесноти
Любомир Гузар

Оксана Климончук

Книжку про людськi чесноти й пороки Блаженнiший Любомир написав наприкiнцi свого земного буття. Вiн часто цiкавився – як просуваються справи з пiдготовкою до друку, проте так i не встиг побачити ii.

У легкiй i доступнiй манерi автор дiлиться власним баченням рис, притаманних окремiй особистостi та суспiльству загалом, вказуе, як позбутися вад, а також як розвинути в собi те краще, дароване нам Богом, що е в кожному з нас. Книжку iлюстровано дитячими малюнками, вiдiбраними конкурсним журi.

Розрахована на людей рiзного вiку – усiх, хто цiкавиться питаннями морально-етичного плану, проблемами людських вiдносин, психологiею особистостi та соцiальною психологiею.

Любомир Гузар

Про грiхи i чесноти

Передмова Мустафи Джемiлева

Художник-оформлювач Олена Гугалова-Мешкова

На обкладинцi: портрет Любомира Гузара, виконаний Дiаною Зварич, 14 рокiв, м. Львiв

© О. Климончук, упорядник, 2018

© М. Джемiлев, передмова, 2018

© О. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2019

Любомир Гузар.

Ілона Шустер, 14 рокiв, м. Галич (Івано-Франкiвська обл.)

Передне слово

Вiн казав, що хоче бути Людиною, вкладаючи в це слово свiй особливий змiст. І вiн був Людиною. Унiкальною, непересiчною i простою водночас. Простота i скромнiсть пiдкреслювали його велич.

Мабуть, не так багато людей мають моральне право публiчно розмiрковувати про людську мораль. Любомир Гузар, безперечно, мав таке право, бо й сам був людиною високоi моралi.

У цiй книжцi вiн розповiдае про людськi достоiнства та вади не як недосяжний небожитель, а як мудрець, який здобув свою мудрiсть через власний досвiд, зокрема й через власнi помилки й слабкостi. Вiн не хизуеться своею безгрiшнiстю i не зневажае тих, кого називають грiшниками. Його любов до ближнього охоплюе всiх ближнiх, незалежно вiд iхнього благочестя чи грiховностi, так само як i вiд вiросповiдання, нацiональноi приналежностi, соцiального статусу…

Люди у вiдносинах мiж собою часто забувають про свое призначення бути Людиною й поводяться незрiло, вдаючись до негiдних вчинкiв. Любомир Гузар вбачае корiнь зла саме у браку любовi, поваги, толерантностi. Нерiдко – поваги до самого себе.

Гадаю, ця остання написана ним книжка допоможе багатьом краще осягнути свою роль у людському суспiльствi, у стосунках iз рiдними, друзями, сусiдами, колегами й навiть iз ворогами, якщо вони е.

Мустафа Джамiлев

Про грiхи i чесноти

Люди люблять говорити про чесноти та вади iнших людей. Ставлення до iнших часто спираеться на наше уявлення про людськi достоiнства й грiхи. Але спiлкуючись iз людьми, я приходжу до переконання, що багато хто не знае, що означають тi чи iншi чесноти й пороки, що за ними криеться…

Господь Бог сотворив людину вiльною, дав iй розум i волю, надiлив ii правом робити добро. І до самоi природи людини належить – бути свобiдним, iнакше кажучи – мати можливiсть вибору. Тож бути вiльним – означае робити вибiр на користь добра. А грiшимо ми через нашу немiч i слабкiсть. Людина може помилятися й чинити зло, але такого права вiд Творця вона не дiставала.

Гадаю, ця книжечка допоможе краще зрозумiти суть того, що ми спрощено називаемо добром i злом, i тi риси, у яких цi одвiчнi поняття проявляються в людських вчинках i помислах.

Добро i зло.

Дарина Парахоняк, 6 рокiв, м. Галич (Івано-Франкiвська обл.)

Доброта.

Ілона Шустер, 14 рокiв, м. Галич (Івано-Франкiвська обл.)

Доброта

Людина вважаеться доброю тодi, коли робить добро, сiе його довкруги себе щодо рiдних, близьких, приятелiв, знайомих. Усе, що робить, мае позитивну прикмету й приносить користь тому, на кого воно спрямоване.

Бути добрим – це передусiм намагатися бути собою, бути людиною. Тобто сповняючи свое призначення, вiдповiдаючи своiй людськiй природi, ми виявляемо нашу доброту. Коли машина справно виконуе свою роботу, про неi кажуть «добра» чи «гарна» машина. Так само людина, яка сповняе свое «людське» призначення, е доброю людиною.

А ще добра людина робить добро з усмiхом, з позитивним, погiдним настроем, безкорисливо.

Доброта.

Олеся Баб’ячок, 12 рокiв, м. Львiв

Доброта.

Олена Зуб, 9 рокiв, м. Івано-Франкiвськ

Доброта.

Софiя Кузик, 12 рокiв, м. Стрий (Львiвська обл.)

Доброзичливiсть

Доброзичлива людина – це та, яка робить добро. Зичить його i робить – тому що добра. Вона не розраховуе отримати щось взамiн. Доброзичливiсть дуже пов’язана з добротою, е однiею з ii проявiв.

Доброзичливiсть.

Анастасiя Парахоняк, 9 рокiв, м. Галич (Івано-Франкiвська обл.)

Доброзичливiсть.

Адрiана Прунько, 9 рокiв, м. Галич (Івано-Франкiвська обл.)

Цинiзм

Цинiзм – це крайнiй прояв неповаги. Часом чую, як кажуть: iхав хтось дуже швидко на автомобiлi й розбився – мовляв, заробив собi… Таке висловлювання щодо iнших – i вiдповiдне ставлення до людини, людського життя – е цинiчним. Але людина, ii гiднiсть – велика цiннiсть сама по собi. І цю гiднiсть потрiбно шанувати. Не поважати ii – одна з форм цинiзму.

Сором

У Святому Письмi сказано про страх Господнiй. А що вiн означае? Багато людей вважають, що слiд боятися за своi вчинки, бо коли я зроблю щось зле, то Господь Бог, наче справедливий полiцейський, мене покарае. Тож треба бути обережним, остерiгатися всього, щоб не дiстати по носi.

Насправдi страх Господнiй – не що iнше як почуття сорому. Менi соромно, скажiмо, щось зробити «не так» у присутностi моеi матерi чи iншоi дорогоi менi особи. Так само соромимося повестися неправильно в присутностi Бога. А Вiн присутнiй всюди, всюдисущий. Одне слово, почуваемося нiяково, прикро, боiмося образити когось своею недбалою, нечесною, грiшною поведiнкою.

Почуття сорому можна по-рiзному аналiзувати. Але загалом воно е вiдчуттям внутрiшнього дискомфорту вiд того, що я вчиняю на очах iнших людей, особливо дорогих менi, щось прикре.

Сором.

Юстина Яким’як, 16 рокiв, м. Киiв

Вiдчуття сорому властиве тим, хто шануе iнших. Соромно може бути й за когось, iз ким ви почуваете рiзного роду спорiдненiсть. Наприклад, за сина чи доньку, за родича, сусiда, спiввiтчизника, людину вашоi професii чи вашого кола…

Чи менi самому коли-небудь було соромно? Певно, що так.

Недружнiсть

Ця риса походить вiд браку людськоi гiдностi. Особа, яка поважае себе i шануе ближнього, намагаеться поводитися i спiлкуватися з навколишнiми в такий спосiб, у який би хотiла, аби поводилися i спiлкувалися з нею. Люби ближнього, як самого себе. Отже, якщо я хочу, щоб зi мною обходилися чемно, шанобливо, то я повинен так само чемно й шанобливо обходитися з iншими.

Недружнiсть – це, так би мовити, немiч людськоi природи.

Людина, яка проявляе неприязнь до навколишнiх, не мае гiдностi щодо самоi себе. Не шануе себе.